Якби голуби перетворилися на золото

Документальний фільм | 110 хвилин
Режисура та сценарій: Пепа Любояцки

Протягом п'яти років режисерка Пепа Любояцки спрямовувала камеру на власну сім'ю, намагаючись зрозуміти, чому її старший брат Давид та два двоюрідні брати опинилися без дому і в полоні залежності. Фільм відхиляє прості пояснення, засновані на особистому провалі чи брак волі - режисерка заглиблюється в сімейну історію, міжпоколінські травми, насильство та втрати, які передували залежностям. Водночас він показує світ, у якому людина на краю суспільства легко перестає сприйматися як та, яка заслуговує на увагу, турботу та гідність.

Найближче їй до брата Давида - колись шанованого старшого брата, з яким її пов'язують спогади про дорослішання, музику та спільне дитинство. Камера фіксує моменти братської близькості та рецидиви залежності, безпорадність та виснаження людини, яка знову й знову намагається врятувати близьку їй людину. Любояцки не приховує власних суперечностей, сорому та наростаючого психічного виснаження. Фільм таким чином рухається до питання про те, де закінчується любов і починається контроль - і чи можна скорбіти за кимось, хто ще живий.

Форма також виняткова: Любояцки знімає переважно на iPhone, переплітаючи інтимні щоденникові записи зі стилізованими спогадами, текстовими та графічними втручаннями, анімованими сімейними фотографіями та візуальними послідовностями на межі документального кіно та відеомистецтва. Навіть говорящий голуб супроводжує оповідання. Грайливість цих засобів не зменшує важкість теми - навпаки, вона створює мову для спогадів, про які важко говорити прямо.

Фільм мав світову прем'єру на Берлінале 2026, де отримав премію Berlinale Documentary Award та незалежну премію Caligari Film Award - вперше чеський фільм отримав головну документальну премію там. Чеська кіноакадемія згодом обрала його чеським кандидатом на Оскар за найкращий іноземний фільм.