Червоточина

З тієї ночі, коли вона поклала цегли й розчин, мати знала, що тіні проникли й у неї. Вона чула їх уже не лише за завісками чи за дверима, але й у власній грудях, глибоко всередину. Коли вона приклала ухо до мого живота, вона чула їх і в мені. Вона знала, що в нас вони будуть рости, що вони врастуть у наші внутрішності й ми не зможемо їх з себе вирвати.

Лайла Мартінес у своєму романі Червоточина показує, як у людині росте ненависть. З надр дому, з'їденого червоточиною, лунають два жіночих голоси, які прагнуть зупинити цикл бідності, насильства й експлуатації.