🎬 На тіло

Повнометражний фільм розкриває особистий світогляд та життєву філософію фотографа Йиндржиха Штрейта. Спочатку він задумувався як привіт до його сімдесятиліття у 2016 році, і його головною темою мав бути зв'язок фотографа з ландшафтом Судето та його людьми, де Штрейт прожив все своє життя. Однак тема вийшла за рамки авторки, яка завдяки довгому часу, витраченому на підготовку та спілкування з фотографом, вирішила здійснити більш інтимне дослідження його життя. Зі Штрейтом авторку (раніше його студентку з фотографії на FAMU) пов'язує вже 25-річна дружба, до цієї лінії він неохоче пристав і авторці повільно дозволив дістатися до його душі, навіть до його тіла. У фільмі тому ми, крім блискучої фотографічної кар'єри Штрейта, перш за все будемо сприймати його життєве ставлення, занурюватимемося в таємниці його стосунків з найближчими, з його оточенням і будемо свідками подій його життя, а деяких драматичних моментів навіть у прямому ефірі. На тлі цих подій ми зможемо відчути думки, дії та внутрішній стан цього документаліста. На документі, що створювався три роки, буде видно плин часу, який відіграватиме зважену роль у сприйманні історії, від якої місцями віє жорстокою безнадією над невмолимістю того плину, який, на жаль, неможливо зупинити. Зуби часу ми пізнаємо найбільше на своїх близьких, на змінах, які час невмолимо їм завдає. І ми також відчуємо ту безжальну істину про минучість і межі наших життів, і тому фільм весь час займається смислом життя, тим, що ми хочемо залишити після себе і для чого має смисл жити. Але це не тяжка й ніяк не складна історія, яка б глибоко посадила глядача в крісло. З самої суті людини, про яку розповідає документ, це навіть неможливо. Фільм пронизаний гумором і радістю від життя і саме на тлі серйозності пропонує приємний інтимний, місцями навіть захоплюючий досвід.