Everybody Cries

Я прийняла гарячий душ. Вперше після тієї події я змогла встати на ноги. Той пан просто посміхнувся мені. Я сіла не в той потяг. Брат взяв мене за руку. Я була в потрібному місці в потрібний час. Мабуть, це було через напис на протилежній стіні. Я почала кричати з усієї сили. Саме в той момент, коли я хотіла зі всім закінчити, по радіо заграла "Everybody Hurts".

У час, коли світові впевненості хитаються, панують страх, тривога та маловірство. Але що якщо в протилежному вікні хтось щойно запалив світло? Чи може спільна біль об'єднувати - чи може спільна віра в краще завтра зробити те ж саме? "У найтемніші ночі пам'ятай про сонце", колись закликав Йіржі Махен. Постановка реабілітує слово "надія" і чекає на момент, коли перший промінь пронизує темряву.

На цей раз сценарієм будуть глядачі та їхні історії. Протягом сезону театр їх збирає, а наприкінці перетворює на вечір, який святкує мужність не здаватися. Під керівництвом Яна Мікулаша актори не можуть уникнути й самих себе - вони наважуються ділитися болючими моментами власного життя, тому що просто #everybodyhurts.

Історії можна ділитися на сторінці provazek.cz/vyzva або в соціальних мережах під хештегами #everybodyhurts та #vyzvakesdileni.