kdykam

Сталкер

Сталкер
Детальніше про фільм
Сталкер
повна картка →
Пт, 7 серпня 2026 · 20:00

Kino Aero, Прага

Сталкер — Kino Aero, Прага
Купити квиток

Учений і письменник у подорожі до Зони. Невизначена обіцянка, яку представляє Зона, небезпечна для одного інтелектуала, другий у неї взагалі не вірить. Сталкер, який їх супроводжує, позбавлений освіченості обох супутників - він знає лише дорогу.

Петро Король: "Не лише те, що тут усе нерозривно матеріальне - чуттєве - і 'духовне', що зовнішні форми речей неможливо відділити від їхніх емоційних значень і від дослідження їхнього внутрішнього сенсу - аж до того, що фільми Тарковського є рідко послідовним звітом про функціонування однієї суб'єктивності. Вони перевищують межі мистецтва ще й тим, як поєднують 'навмисне' творче зусилля з чутливістю до таємниці в 'природному' стані. Якими б не були видіння Тарковського самокомпонованими, вони мають необхідність спонтанних осадів, образів, які кінематографіст не вигадав, але дозволив їм у собі дозріти й кристалізуватися; вони зберігають темне, незвідне ядро подібно таємним ситуаціям у житті або подібно тим чарівним, 'упалим з неба' фільмам, яким унікальну поезію дала скоріше гра обставин, ніж авторський задум. Вони просто створені майже в божественному сенсі, як саме буття; і люди й речі приходять до нас у них з такою унікальною точністю, наполегливістю, грацією, ніби ми самі опинилися в стані благодаті й раптом сприймали все вдвічі інтенсивніше. (...) Можливо, вони побудовані над прірвою, людське існування й сам світ не позбавлені сенсу для Тарковського. У 'Сталкері' є кадр, коли камера повільно залишає глинисту, мохом поросту землю й піднімається до сірого фону, який здається порожнім, але в якому ми раптом розрізняємо воду якої-небудь затоки; на горизонті її обмежує ряд дерев, чиї відбиття у воді подібні крихким, невагомим корінням. Вода здається матеріалізацією порожнечі, дерева ніби вписують сенс, ототожнюваний із самою порожнечею, з її усвідомленням і прийняттям. Йдеться ніби лише про те, щоб допустити чужість світу, але не примиритися з нею, перетворити її на власну розташованість і відкритість. Тарковський тут близький до Антоніоні та його зондування чужих просторів всесвіту."