Театр Восьмого Дня: Щаслива зірка за Францом К.

"Кожен виходить з підземелля по-своєму, я - писанням", - писав Франц Кафка в листі Греті Блох.

Актор виходить з підземелля словами, жестами, поглядами - але й мовчанням, нерухомістю та стриманістю виразу. Іноді тим, що залишає те, що ми називаємо акторською майстерністю, і зникає зі сцени. Кафка був парадоксально великим прославителем життя та наполегливим шукачем щасливої зірки - як він сам писав Фелиції Бауер. Цій зірці він давав різні імена: Закон ("Процес"), вістка від імператора ("Будівництво Китайської стіни"), пошук виходу ("Доповідь для Академії"), пошук кісток ("Дослідження однієї собаки"), голодування ("Голодуючий артист") або світ мертвих ("Я відвідав мертвих").

У своєму монодрамі Януш Столярський черпає з текстів "Доповідь для Академії", "Метаморфоза" та "Голодуючий артист". Спочатку він слідує голосу письменника й повторює його слова - потім мовчить і дозволяє говорити лише своєму тілу, зачепленому присутністю кафківських персонажів, та простору, в якому він рухається й якому врешті-решт підкоряється.