Вимагаємо неможного + дебати

Поколінське висловлювання про свободу, ідентичність та суспільні очікування.

Постановка знаходиться на межі фізичного театру та перформансу. Вона черпає натхнення з імпровізацій творчої групи та філософії Славоя Жижека, зокрема з його книги "Вимагаємо неможного". Рух, слово та енергія акторів переплетені з прямим контактом з публікою.

Через гумор, музику та посилання на поп-культуру творча група торкається тем феміністичного руху, ідентичності, суспільних стереотипів та пошуку стабільності в поляризованому світі. Центральні питання прості: чи можливо змінити світ спільними зусиллями? чи достатньо спільної мети - чи кожен з нас вимагає чогось свого?

"По-перше, у мене немає грошей. По-друге, моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого. По-третє, я не згідна сама з собою і підготувала промову! Я її забула."

Після вистави відбуваються дебати.