Вітольд Гомбрович: Фердидурке

"Коли я введу вас за куліси свого існування, я змушу себе відступити ще глибше."

Історія дорослої людини, в життя якої вторгається авторитарний гімназійний учитель, втягуючи його назад у світ отроцтва, сорому, незграбної інтимності, еротичного пробудження, компотів і поз. Ця мила безплідність зіткнення з реальністю інтелектуального снобізму, удаваної культурності та "сучасності".

У джунглях гримас, удавання та гасел необхідно створити умови для власного автентичного висловлювання. Однак вони несуть у собі елементи навʼязливої драматичності - муха, котлета, тапочки та вікно, за яким простягається глибокий темний ліс. Усе зовнішнє деформує. Потрібно зіткнутися з реальністю того, що неможливо стати самим собою - бути людиною означає бути неприродним. Реальність проявляється в нереальності, до якої людина засуджена.

Моє незграбне та компрометуюче я, яке мало залишитися прихованим, обретає голос у вигляді дисгармонійного квартету.

Це перша українська театральна адаптація роману, завдяки якому Вітольд Гомбрович увійшов у сферу значущості.