Кар

Під час траурної вечері, під звін келихів і тихий супровід траурного оркестру, замість спокійного прощання починають розгортатися уривки з життя покійного. Він оживає через випадкові рухи офіціанта, через ненав'язливі комбінації музики, слів і предметів - і разом з ним оживає уява гостей. П'яні від вина, вони починають занурюватися в минуле, поки самі не стають персонажами історії про Анну Кареніну.

Кабаре російського реалізму будує драматургію на живій, тваринній, авторськи обробленій музиці, що витікає з російських традицій. Гармонь, перкусія, скрипка, віолончель, бас і п'ять голосів проводять метаморфозу музики й театру, кабаре й інтимних сцен з рухомими предметами.

Ритм наростає до останнього моменту, коли глядач і актор - перед дверима смерті - знову опиняються на початку, біля столу зі склянкою вина в руці.