Не бійся, не бійся!

А коли ж я нарешті перестану боятися?

Оно ховається під ліжком, поки ми спимо. Воно криється в завісках, які несподівано коливаються на вітру. Воно чекає в кутах покинутих будинків і в тиші перед важливим рішенням. Воно підкошує нам ноги на висоті, шепоче нам у вухо перед кожним кроком у невідоме. Воно супроводжує нас у перший день школи, у перший день на новій роботі і – о чудо! – навіть у перший день пенсії.

Кожен з нас час від часу зустрічається зі страхом – чи нам п'ять чи вісімдесят років. Він іде по життю разом з нами, і в кожному віці має інше обличчя. Він росте, стискається, розтягується, зникає і знову з'являється – як тіні, які вранці втрачають свій страшний вигляд і перетворюються на звичайні речі навколо нас. Іноді потрібно з ним боротися, а іноді достатньо його просто прийняти. Хоча нам завжди говорили, що бояться тільки слабкі, а успіх чекає на безстрашних.

Члени студії 60+, аматорського колективу для людей похилого віку при театрі Хуса на провязку, вже втретє вирушають у подорож авторської творчості. На цей раз вони вступають у діалог з дитячою книгою Миради Резкової Не бійся, не бійся! – через роботу з предметами та їхніми тінями вони долають власні страхи та невпевненість і показують, що боятися можуть навіть найдосвідченіші.

Постановка призначена для всіх, хто має мужність боятися – від п'яти до ста п'ятидесяти років.