Лів Ульман (нар. 16 грудня 1938 року в Токіо) - норвезька акторка і кінорежисерка, яка увійшла в історію кіно насамперед завдяки співпраці зі шведським режисером Інгмаром Бергманом: вона знялася в десяти його фільмах, зокрема в «Персоні» (1966), «Криках і шепотах» (1972) та «Осінній сонаті» (1978). За ролі у «Емігрантах» (1971) і «Віч-на-віч» (1976) вона двічі номінувалася на «Оскар», а 2022 року отримала почесну премію Академії за внесок у кіномистецтво. Окрім акторської кар'єри, Ульман реалізувала себе як режисер - зокрема, зняла «Невірність» (2000) за сценарієм Бергмана - і з 1980 року є послом доброї волі ЮНІСЕФ.
На 38-й церемонії Європейської кіноакадемії в Берліні (17 січня 2026) Ульманн отримала премію за видатний внесок у європейське кіно.
Європейська кіноакадемія оголосила, що Ульманн отримає премію за видатний внесок на 38-й церемонії вручення Європейських кінопремій у Берліні.
Внук Ульманн Халфдан Ульманн Тьондель отримав на Каннському кінофестивалі премію Caméra d'Or за свій повнометражний дебют Armand.
В американський прокат був випущений документальний фільм Liv Ullmann: A Road Less Traveled (режисер Dheeraj Akolkar), який мав світову прем'єру на Каннському кінофестивалі 2023.
Американська кіноакадемія присудила Ульманн почесний Оскар за сміливість та емоційну відкритість у її кінематографічних роботах.
