Я клянусь, що в цьому не винен

Британський фільм за реальною історією Джона Девідсона. Він стежить за його дорослішанням - спочатку безтурботним, потім позначеним відчуженням та відкиданням навколишнім світом, де Джон марно шукає своє місце.

Поворотний момент настає при зустрічі з Дотті, енергійною матір'ю колишнього однокласника, яка відкриває йому шлях до підтримки та розуміння. Сором та ізоляція поступово перетворюються на силу - Джон знаходить радість та здатність дотепно використовувати свою інвалідність для просвітництва інших. Можливо, це помітить навіть британська королева.