День у житті

"Художник живе поза часом, спонукаємий бажанням змін у житті, з якого він відстранився, в надії примиритися з ним, коли повернеться до нього."
- парафраза тексту Бориса Гройса The Loneliness of the Project

Геройство Дня у житті належить існуванням на краю - бобрам-преперам, що готуються до кінця світу, і художникам, що вижили. Що позаду них? Що попереду? Яка ймовірність того, що вони зможуть вибратися з кризи власними силами й ще мають шанс на гідне життя - і якщо так, як це взагалі робиться? Подібно до того як бобри збирають матеріал для будівництва фортеці, що забезпечує їм захист, стабільний клімат і доступ до їжі, героїзм Дня у житті намагається забезпечити безпечні просторові й часові ніші для своєї творчості. Але праця не окупається: вода тим часом тече, риба нерестить, і героїзм повільно, але впевнено врастає в гнилий меблі.

Центральним льодовиком нового проекту Акольективу Гельмут є феномен кризи - творчої кризи, що розгортається на тлі кризи екзистенціальної, кліматичної й житлової. Пірнання в сміттєві контейнери, Чеська рибна республіка й внутрішність відра як нескінченний потенціал. Усе це зіштовхується в ліміналному просторі десь на межі між аматорським театральним фестивалем і професійним ансамблевим виробництвом.

День у житті - це есе про створення мистецтва, про трудову етику, яка для цього необхідна, й про рокову часовість, у якій художній проект неминуче стає самим життям мистецтва.