ДНК

"То одні наркотики, нюхання, уколи, людина рада, якщо їй вдалося виховати нормального алкоголіка!"

Слово ДНК в авторській п'єсі Болека Поливки позначає три рівні: ДНК як носій генетичної інформації, ДНК як хвороба і дно як момент, який люди марно намагаються забути.

П'єса стежить за поколінським конфліктом батька та дочки, які разом переживають буденну сатиру життя. Як колег по сцені ми зустрічаємо їх у гримерній - і час від часу вони вибігають на сцену. Або вони вже на сцені? Він - чоловік, який прожив життя, який любить повчати та копатися в житті свого нащадка. Вона відчуває, що її творець - параноїдний копач. Обох, однак, об'єднує щира "любити, незважаючи на...".