Karapax - перформативне дослідження тілесної пам'яті, обмежень і відновлення. Воно спирається на особистий досвід авторки з хронічним запальним захворюванням хребта, яке поступово змінює можливості руху, і досліджує дискомфорт та втрату гнучкості. Разом із колективом співавторів вона запитує: чи можливо зберегти гнучкість, коли все всередині й довкола твердне?
«Моє тіло почало визначати, що я маю й можу робити. До того було радше навпаки», - розмірковує хореографка Тереза Ленерова.
Скутість - новий стан. Світ і суспільство, що здавалися такими, що безперервно рухаються, теж вирощують новий захисний панцир. Чи можемо ми дозволити собі лишатися м'якими, чи втомилися рухатися зсередини? Дві якості руху протистоять одна одній: пружність, схожа на рослину, що тягнеться в просторі, і стискання, яке приходить як шок та замикає нас у власному просторі. Що менше ми рухаємося, то менше здатні рухатися. Чи всі ми змінюємо стан, чи суспільство стає гнучкішим і розвивається, поки я застигаю в обмеженому тілі, що старіє?











