Український поет Отто фон Ф. одного сирого осіннього ранку 1991 року прокидається з важким похміллям на верхньому поверсі гуртожитку московського інституту, тимчасового дому літературної еліти всього Союзу. Викликають похмільний напій, і починається його фантасмагорична мандрівка столицею імперії, що розпадається.
Зі своєї "вежі зі слонової кістки" він спускається до сумнозвісної пивної на вулиці Фонвізіна, приймає гарячу ванну в квартирі російської коханки, мисливиці на змій, стає свідком теракту й знаходить у магазині "Дитячий світ" браму до підземного світу. Він блукає радянським мегаполісом, повним генералів, секретарів, іноземців, патріотів, п'яниць і чутливих натур. Тим часом пише листи Його Всеукраїнськості Олельку Другому, вигаданому спадкоємцю престолу Київської Русі.
Отто фон Ф. проходить випробування і спокуси. Він чинить їм опір і висміює їх, витримує та піддається. Український поет грає тут за власну душу.











