Чудовисько з озера Мічиган

Що спільного у "Губки Боба Квадратні Штани", чеського майстра оптичних ефектів Карела Земана та канадського експериментального кінематографіста Гая Маддина? По окремості - практично нічого. І все ж таки їхня суть дивовижним чином зливається в дебюті американського фантаста Райланда Брікксона Коула Тьюса. Режисер прийшов до цього не через просвітленого продюсера - його шлях був вимощений "ночівлями у родичів" та "щеняцькими очима перед друзями". Тож він зібрав 7 000 доларів та команду, членів якої, що чергуються перед камерою та за нею, можна пересчитати по пальцях.

"Чудовисько з озера Мічиган" йде слідами Ларрі Бламіра та його поклонів класичним фільмам про монстрів, тільки Тьюс черпає свій стиль не з дощок аматорського театру, а з СДУГ-ядра інтернету. Байка про ексцентричного мореходу, який зі своєю хаотичною командою вирушає мститися чудовиськові, що відібрало в нього батька, перетворюється в його руках на поллоківський вибух низькобюджетної креативності. Стрілка оповідного компаса шалено крутиться між усіма полюсами фантасмагорії, і Тьюс - як і центральний морський вовк, якого він сам грає - веде свій заражений божевіллям кінокорабель у води дико бушуючої уяви. Візуальні ідеї, сценарні пірети та як приземлена, так і витончена гумор валяться в шаленому темпі.