До останнього подиху

Фільм, який створив двох легенд - Годара та Бельмондо, і зміцнив вже існуючу репутацію: режисер Жан-П'єр Мельвіль з'явився тут у ролі письменника, що сипав гострими дотепами. Напередодні початку зйомок, 16 серпня 1959 року, Годар пише, трохи не в собі та повний сумнівів, чи зможе він встати в один ряд з недавно прославленим Трюффо: "Дорогий Франсуа, через кілька днів я дам тобі прочитати діалоги. Адже це був твій сценарій. Вчора я говорив про це з Мельвілем. Йому та показу робочої копії великого Момо (прізвисько Еріка Ромера) я вдячний за те, що мені нарешті повернулася бадьорість. Я хотів би написати тобі більше, але в моєму виснаженні такий героїчний вчинок завтра перешкодив би мені працювати. Знімаємо сімнадцятого при будь-якій погоді. Коротко кажучи, йдеться про хлопця, який думає про смерть, і про дівчину, яка про неї не думає... Дружній привіт від одного з твоїх синів."