Гуннель Ліндблум (18 грудня 1931, Гетеборг - 24 січня 2021, Броттбю) - шведська акторка і кінорежисерка, чия кар'єра тривала понад шість десятиліть. Вона здобула широке визнання завдяки ролям у фільмах Інгмара Бергмана - зокрема «Сьома печатка» (1957), «Суниці» (1957) та «Мовчання» (1963). Як режисерка зняла чотири повнометражні фільми; «Саллі і свобода» (1981) отримав приз екуменічного журі на Монреальському кінофестивалі. У 2001 році їй вручили почесний «Золотий жук» за внесок у шведське кіно.
Гуннель Ліндблом померла 24 січня 2021 року у віці 89 років у Бротбю у Швеції.
Ліндблом виступила у п'єсі Стріндберга «Сон» (Ett drömspel) у постановці Анни Петтерссон у театрі Strindbergs Intima Teater - один з її останніх театральних виступів.
Стокгольмський кінофестиваль нагородив її премією Stockholm Achievement Award за внесок у кінематографію протягом усього життя.
Востаннє вона з'явилася на екрані в документальному фільмі Searching for Ingmar Bergman (2018) у ролі самої себе.
На сцені театру Dramaten вона зіграла матір Тінтомари у п'єсі Альмквіста Drottningens juvelsmycke під час святкування сторіччя театру.
