"Лечу й падаю дупою, лягаю на спину, обличчям у багнюку. Мало хто вміє такий маневр."
Життя не буває лише добрим чи поганим, веселим чи сумним. Це ринок з усіма товарами, і кожен обирає, що "купити".
Панна Л. пропонує свої життєві пригоди в особистій виставі, тема якої близька багатьом. Через щоденники вона згадує дитинство, підлітковий вік і бурхливі роки дорослішання, ведучи глядачів у захищене середовище, де лікують душу та шукають сенс життя.
Вона запитує, чи здатна людина гідно підніматися до дна, як дитинство й підлітковий вік впливають на дорослість і коли людина починає губитися. Цю історію розказано без тиску на депресію: сьогоднішня трагедія завтра може стати темою для жарту.











