Рік 1977, кухня. Молодий Вацлав повертається з в'язниці і зустрічається зі своїм найкращим другом. Разом вони готують їжу для друзів, які вот-вот мають прийти. Вацлав ніби дома, але щойно він оглядається назад, як знову опиняється у своїй камері.
У в'язниці він записував свої думки та переживання. Він сподівався, що це допоможе майбутнім послідовникам підготуватися до можливих підводних каменів боротьби за права людини, яка "так гарно почалася". Але після повернення додому він сховав записи так ретельно, що так їх і не знайшов - іронія долі. У п'єсі Хавел77: Here We Go Again? його записи оживають знову.
Ми рухаємося крізь них, розповідаємо їх, надягаємо Хавела як пальто. Ми знімаємо з нього героїзм і скидаємо його з п'єдесталу. Ми ділимося його історією, тому що боротьба за права людини, за правду та гідність ще не закінчена. Отже, починаємо знову, Вацлаве?











