Не зови мене мамою

Ева (48 років) – улюблена вчителька середної школи та дружина мера мальовничого норвезького міста. Щоб підтримати його виборчу кампанію, вона починає добровільно працювати в центрі для біженців, де зустрічає Аміра – вісімнадцятирічного біженця з поетичним талантом. Його дар чарує її: вона пропонує йому підтримку і врешті-решт запрошує його переїхати до їхнього дому.

Поки її шлюб переживає кризу, Ева та Амір небезпечно зближаються. Їхні таємні стосунки можуть мати руйнівні наслідки для обох.

Провокаційний роман, що досліджує привілеї, владу та цинічний егоїзм, видаваний за самопожертву.