Морфій

"Я - це я, і мій світ більше не існує. У цьому світі я - не я."

Константин Віллеманн - тридцятирічний варшавянин в жовтні 1939 року. Розпусник, любитель вибраних вин, швидких автомобілів і матусиних грошей. Більше за все він любить свою польську дружину і сина - але також любить морфій у венах і під собою тіло єврейської повії Саломеї. В його вухо шепоче чорний ангел слова ще більш п'янкі і руйнівні, ніж шприц з рідким щастям.

Потомок німецького аристократа і ополяченої силезянки борється за Польщу в нацистській формі; насправді він ні поляк, ні німець, ні повстанець, ні зрадник. Хто такий Константин Віллеманн, Костя, Костик? Хтось, ніхто. Він існує у світі з однієї причини: щоб жити. Його буття служить виключно його бутттю.

Мультижанрова постановка заснована на однойменному романі Щепана Твардоха про слабку, розривану людину, заплутану у великих історичних подіях - і в розмитому образі Костика можна при ближчому розгляді побачити й людину, терзану божевіллям XXI століття.