Я клянусь, що в цьому не винен

Британський фільм, знятий за реальною історією Джона Девідсона. Фільм стежить за його дорослішанням - спочатку безтурботним, потім позначеним відчуженням та відкиданням навколишнім світом.

Поворотний момент настає, коли Джон зустрічає Дотті, енергійну матір свого колишнього однокласника. Завдяки цим стосункам він знаходить підтримку та розуміння, сором та ізоляція поступово перетворюються на силу. Джон починає використовувати свою інвалідність для просвітництва - часто з гумором. Можливо, на це звернуть увагу й британська королева.